Где ты сейчас  я не знаю,  мое Солнышко Дорогое ???

Моя долгожданная половинка сердца, и  души!!! 

Я Любимая твоя всегда рядом с тобою.

Только позвони Родной  мне сейчас, позвони! 

Ночь. Я не сплю.

И вокруг одни птицы поют..

Тебя я  сильно люблю!

Без тебя не могу уснуть  .

Одиночество. Мгновения печали.

Мое сердце за тобой болит.

Обливается слезами.

И страдает  от  тоски.

Как сейчас одиноко мне.

Как будто в конце света.    

О как я скучаю по тебе!

Как море за летом.

А за окном месяц- май  .

И все оживает вокруг надо мной.

Любимый мой принц! Скорей мой номер набирай.

Миленький я буду твоей верной женой.    

Ночь. Нет ответа, нет  слов.

И мне  не спится совсем никак.

Где ты сейчас  моя  Любовь???

Мой голубь ! Отзовись мне  в  этот  контакт

Тетяна

       Я прочитаю тобі вірш

З любов’ю, щиро, красномовно.

Тобі я подарую літо

Хоча весна прийшла умовно.

      Тобі одній я щастя зичу

Люблю і почуття це сповідаю.

Колись зустрів тебе у червні

До цього часу це не забуваю.

      Мені кохання знов дарує щастя

Твою любов ділю я навпіл

Свою частину додаю до серця

І забуваю про напасті.

       Мені з тобою, наче космос

Такий же легкий і безхмарний.

Мені для тебе наче сонце,

Таке ж яскраве і безбарвне.

 Антон  

Нежность мужчины - что может быть нежней?

Любимый, желанный мой, тебя поздравляю я!!!

От души тебе дарю небо, звёзды и зорю.

Красу морей и неприступность стекла,

Сиянья звёзд могу сравнить ли я.

И от души тебе желаю,

Большой любви и много счастья.

И пусть сбываются мечты.

А если что-то тревожит тебя,

Ты вспомни, что есть сердце, которое любит тебя.

И пусть этот день тебя улыбкой встретит,

Качаясь на волне под ширью неохватной.

И в этот день, праздничный, в день влюблённых,

Тот кто искал - нашел в нём мир, загадку и любовь.

Олена

Як добре все сплановано на нашім світі:

Річки, моря, пустелі і ліси...

Все це заселено життям, буяє цвітом

Ніде нема такої більш краси.

Та саме більше диво на землі цій –

Людина, так задумав Бог,

Він дав їй розум, мову, гарні заповіти...

Живи, працюй, рости діток

А щоб життя не скінчилось ніколи

І щоб не перевівся рід людський,

Дав Бог Людині почуття любові

За це йому уклін низький.

Бо, хто хоч раз в житті кохав,

Відчув ці почуття високі,

Той кращим і добрішим став,

Не вірите? Влюбіться, одинокі!

Любов і вірність – то велика сила

Вона творить на світі чудеса.

Ця істина давно неоспорена

І в цьому суть, життя краса!

То ж, коли і свят прийдешніх,

День кохання появивсь,

Привітаймо тих сердечко

В кого хто коли влюбивсь.

Подаруєм “Валентинку” –

Ніжне серденько в руках.

Не знайшли ще половинку?

Хай кохання вкаже шлях!

Людмила Чумак

«ОЧЕНЬ ЛИЧНЫЙ СТИХ»  (дорогому Воффке Л.)

Ты любишь чай из мяты не горячий. А я молочный шоколад.

Ты прошлое в карманы спрячешь и этому завистников круг рад.

Проигнорируешь меня, потом ведь сожалеть сам будешь.

А память, разложив по дням, подскажет, что всё также любишь.

Мы властные с характерами стали. Мы разные...

Я б уступила, но... Мы друг без друга многое видали.

И даже лицезрели океана дно.

Я потерплю еще немного. Сниму потом вот эти туфли.

Пошла я правильной дорогой. И что, что ноги все опухли?

Я разберу эту прическу. Ты не оценишь. Зря старалась.

И макияж этот неброский ты не заметил - догадалась.

Кому нужны мои старанья?! Моя осанка?! Ум и нежность?!

Если, поддавшись испытаньям - ты объявил ко мне небрежность.

Час ночи... Мы давно раздельно. Но только тужим в одночасье.

Мне не помог совет твой дельный. Любовь как в песнях у Бенасси.

Я бы была с тобою рядом. Мне все равно - буду ль счастливой.

Ты скажешь мне о многом взглядом - таким глубоким и тоскливым...

Прости мне всё, но я останусь... Одна. Не сделав первый шаг.

Лишь знай - с любовью переглянусь и пожелаю ей всех благ.

Ты любишь мятный чай, я знаю. Он, как и я на вкус с прохладой.

Я помнить это обещаю. Любить... Как ты меня когда-то.

«Я НАТЯГНУЛА РУКАВИ» (моїм чарівним галичанкам!)

До чого тіні світлих стін?! Я натягнула рукави.

З дощем осінній є уклін. І знаєш в чомусь він правий.

Сумні вірші на простирадлі?!

Відвертість їх , пробач мені, наступимо на ті ж ми граблі,

Пливемо в тім самім човні.

Десь лузерів дівочий регіт. Ти в реготі, і їх п'ятсот,

А твоє відчайдушне «его» вело мене на ешафот.

Любов'ю виправдань благала, а ти любов'ю катував.

Тебе назавжди обіймала, а ти назавжди відпускав...

Нуль два і служба розшуку - мій номер

Нуль три, де лічать від кохання.

Мій лікар - темний маг Гомер. Він знає ліки від страждання.

На нуль один подзвониш потім. Вони гасили наших душ пожежу.

Маленьких вогників там було сотні.

Велике полум'я на самій вищій вежі.

Пітьма, на стінах тільки тіні. Я не пішла туди, де гамір.

Моє нічне святе сумління не любить спалах фотокамер.

Про нас давно уже пліткують. Та правду знаємо лиш ми.

В коханні нашому існують брудний порив і мої сни.

Чужі.. Ти навіть і не друг. Бо дружба - то коли довіра.

А в нас з привітів ржавий круг і погляд без захоплень - сірий

Мене немає... Ну і що, що вихідний і не шукають.

Ти мою подругу спитаєш, подзвониш. Але й там не знають.

А я пишу свої вірші. Я ніби видужати хочу.

Пожежа, що в моїй душі, «Згаси мене», - давно шепоче.